Kinofest

Режисер: Луї Летерье.
В ролях: Джет Лі, Морган Фріман, Боб Хоськинс, Кері Кондон.
2005 рік.

Несмотря на таке достатня брутальноє назва, фільм виявився бойовиком з ну дуже великими елементами мелодрами.
Денні (Джет Лі) - абсолютно аморфна і безвільна істота. Він нічого не хоче, практично нічим не цікавиться. Сенс його життя - підпорядкування Господареві - дрібному рекитіру по прізвиську Дядько. Як тільки Хозяін знімає з нього ошийник і виголошує ключову фразу: “Фас!” Денні вмить стає крутішим і розносить на шматки все довкола.

По крайньому заходу так було до тих пір, поки Дядько не вирішив відвідати одного зі своїх “клієнтів” - власника антикварної лавки. Там-то і стався перший злам - Денні настільки захопився спілкуванням із старими піаніно (виявилось, що у нього природжена предраположенность до музики) і із сліпим настроювачем (Морган Фрімен), що вчасно не зреагував на команду Дядька, якого вцей час бив в підсобному приміщенні антиквар, що виявився тим ще тіпком. Денні за це потім неслабо влетіло, але більше колишнім йому вже не стати. І навіть ошийник більше не перешкода. Він тепер знає, чого хоче. І одного дня збігає від Господаря до цього самого сліпого настроювача.

Странний фільм. Спочатку він захоплює з перших же кадрів. Не можеш отовраться від екрану, вбираєш в себе кожну фразу, кожен рух і подію. Але дедалі більше видовищний бойовик переходить в банальную і сопливу мелодраму, лейтмотив якої - “хлопчик (Денні) шукає маму”, яку замочив (ну хто б сумнівався) Дядько. Ближче до кінця, окрім відмінно поставлених бійок, дивитися вже нічого. Ну і хеппі-енд, як завжди, немоDучий.
В загальному, як це говориться, “не витягнули”. Коли б не тужлива друга половина і кінцівка, вийшов би міцний, недурний бойовик, не шедевр, але з тих, які довго згадуєш і які хочеться передивлятися.
Отдельного згадку заслуговує акторська гра. Вона у фільмі є. По-перше, Боб Хоськинс, що грає Дядька. У нього вийшов по-справжньому огидливий, але не позбавлений певної долі харизми, персонаж. Взагалі, я схильний співчувати кіношним головним лиходіям, але цього лиходія мені не було шкода ніскільки.
Во-вторих, Морган Фрімен (сліпий настроювач) хороший, як завжди.
І по-третє - Джет Лі. Він у відмінній формі, розбиває фізіономії і кадики, ламає руки, ноги і згортає шиї дуже енергійно і з вогником :).

Создано: 25.03.2010 Автор: admin
В рубриках: Про кіно